| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікові політики – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим. Облікова політика Фонду розроблена та затверджена керівництвом Компанії відповідно до вимог МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших чинних МСФЗ, зокрема, МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" та МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами".
Згідно МСФЗ та враховуючи НП(С)БО 1 Звіт про сукупний дохід передбачає подання витрат, визнаних у прибутку або збитку, за класифікацією, основаною на методі "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості чи, наприклад, витрат на збут або адміністративну діяльність. Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Фонду.
При підготовці фінансової звітності Компанія здійснює оцінки та припущення, які мають вплив на елементи фінансової звітності, ґрунтуючись на МСФЗ, МСБО та тлумаченнях, розроблених Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності. Оцінки та судження базуються на попередньому досвіді та інших факторах, що за існуючих обставин вважаються обґрунтованими і за результатами яких приймаються судження щодо балансової вартості активів та зобов’язань. Хоча ці розрахунки базуються на наявній у керівництва Компанії інформації про поточні події, фактичні результати можуть зрештою відрізнятися від цих розрахунків. Області, де такі судження є особливо важливими, області, що характеризуються високим рівнем складності, та області, в яких припущення й розрахунки мають велике значення для підготовки фінансової звітності за МСФЗ. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів, доступних для продажу |
Компанія визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактнихположень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов’язання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового активу або фінансового зобов’язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) операційні витрати, які безпосередньо належить до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов’язання.
Витрати на здійснення операцій, які безпосередньо стосуються придбання фінансових активів або фінансових зобов’язань, які відображаються за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки через прибуток або збиток, визначаються у складі звіту про сукупні доходи. Справедлива вартість означає суму, на яку може бути актив або виконане зобов’язання за угодою між добре проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість є поточною ціною покупця для фінансових активів та поточною ціною продавця для фінансових зобов’язань, які котируються на активному ринку.
Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо котирувальні ціни регулярно повідомляються фондовою біржею чи іншою установою, і якщо такі ціни відображають фактичні та регулярні ринкові угоди між незалежними сторонами. За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами;
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між:
а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання)
та
б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Основна сума - це справедлива вартість фінансового активу при первісному визнанні.
Проценти складаються з компенсації за часову вартість грошей, за кредитний ризик, пов’язаний із заборгованістю за основною сумою протягом певного періоду, а також за інші основні ризики кредитування та витрати, а також із маржі прибутку.
Компанія визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю. Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.
Подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю. Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою.
Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Компанія визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Амортизація на землю не нараховується. Амортизація об'єктів основних засобів розраховується прямолінійним методом шляхом рівномірного списання їх первісної вартості до ліквідаційної вартості протягом строку їх корисного використання, а саме:
будівлі - 2 %;
машини та обладнання - 7-15%;
транспортні засоби - 17-20%;
меблі - 20-33%;
інші - 14-50%. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Компанія припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше втратили свою чинність, або (б) Компанія передала права на отримання грошових потоків від фінансових активів або уклала угоду про передачу, і при цьому (і) також передала в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або (іі) Компанія не передала та не залишила в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинила здійснювати контроль. Контроль вважається збереженим, якщо контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов'язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.
Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю. Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Порядок розподілу прибутків та покриття збитків Фонду визначається загальними зборами учасників відповідно до чинного законодавства України. Для кожної виплати дивідендів Наглядова Рада Фонду встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Виплата дивідендів здійснюється з дотриманням вимог законодавтва про депозитарну систему. |
| Опис облікової політики щодо прибутку на акцію |
Сума прибутку Фонду, отриманого від здійснення діяльності зі спільного інвестування, за виключенням винагороди Компанії з управління активами Фонду та витрат, що відшкодовуються за рахунок активів Фонду, розподіляється між учасниками Фонду у вигляді дивідендів пропорційно кількості належних їм цінних паперів Фонду або спрямовується на збільшення активів Фонду. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів. Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Справедлива вартість інвестицій, що активно обертаються на організованих фінансових ринках, розраховується на основі поточної ринкової вартості на момент закриття торгів на звітну дату. В інших випадках оцінка справедливої вартості ґрунтується на судженнях щодо передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам, та інших факторів з врахуванням вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».
Керівництво Компанії вважає, що облікові оцінки та припущення, які мають стосунок до оцінки фінансових інструментів, де ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що:
а) вони з високим ступенем ймовірності зазнають змін з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо відсоткових ставок, волатильності, змін валютних курсів, показників кредитоспроможності контрагентів, коригувань під час оцінки інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та
б) вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи (витрати) може бути значним.
Якби керівництво Компанії використовувало інші припущення щодо відсоткових ставок, волатильності, курсів обміну валют, кредитного рейтингу контрагента, дати оферти і коригувань під час оцінки інструментів, більша або менша зміна в оцінці вартості фінансових інструментів у разі відсутності ринкових котирувань мала б істотний вплив на відображений у фінансовій звітності чистий прибуток та збиток.
Розуміючи важливість використання облікових оцінок та припущень щодо справедливої вартості фінансових активів в разі відсутності вхідних даних щодо справедливої вартості першого рівня, Керівництво Компанії планує використовувати оцінки та судження які базуються на професійній компетенції працівників Підприємства, досвіді та минулих подіях, а також з використанням розрахунків та моделей вартості фінансових активів. Залучення зовнішніх експертних оцінок щодо таких фінансових інструментів де оцінка, яка базується на професійній компетенції, досвіді та розрахунках є недостатньою, на думку Керівництва є прийнятним та необхідним.
Використання різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу вартість. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Процентні доходи визнаються при нарахуванні процентів (з використанням методу ефективного відсотка, який являє собою відповідну ставку, яка застосовується для дисконтування очікуваних майбутніх надходжень грошових коштів протягом очікуваного строку корисної служби фінансового інструменту до балансової вартості фінансового активу). Процентний дохід включається до фінансового доходу у звіті про сукупний дохід.
До складу фінансових доходів можуть відносяться доходи, що виникають при обліку ОВДП за амортизованою вартістю, накопичений купонний дохід та доходи, що виникають при дисконтуванні наданих безвідсоткових фінансових позик. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Компанія класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами;
та
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Компанія визнає такі категорії фінансових активів:
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку;
• фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
(а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків;
і
(б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
(а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів,
і
(б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Компанія визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку. Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо котирувальні ціни регулярно повідомляються фондовою біржею чи іншою установою, і якщо такі ціни відображають фактичні та регулярні ринкові угоди між незалежними сторонами.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців). |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться фінансові інвестиції, які утримуються в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається шляхом продажу фінансових активів і які, а саме: акції та паї (частки) господарських товариств, придбані з метою реалізації форвардні контракти.
Після первісного визнання Фонд оцінює їх за справедливою вартістю.
Оцінка вартості фінансових активів, які внесені до біржового списку, оцінюється за офіційним біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Фонд зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Якщо на дату оцінки біржовий курс за акціями, що внесені до біржового списку організатора торгівлі не визначено, оцінка таких акцій проводиться за останньою балансовою вартістю.
Якщо на дату оцінки біржовий курс за облігаціями, що внесені до біржового списку організатора торгівлі не визначено, оцінка таких акцій проводиться за останньою балансовою вартістю.
Оцінка фінансових активів, що не внесені до біржового списку організатора торгівлі.
Для оцінки акцій, що входять до складу активів Фонду та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Фонд визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Для оцінки балансової вартості таких акцій та паїв (часток) Фонд аналізує дані підтверджені ринком та фінансову звітність емітента офіційно оприлюднену або надану емітентом.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, рішення НКЦПФР про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення НКЦПФР про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, рішення НКЦПФР про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення НКЦПФР відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають дооцінці до справедливої вартості.
У разі оприлюднення щодо боргових цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, інформації про невиконання емітентом таких цінних паперів у терміни та строки, встановлені рішенням про емісію/проспектом цінних паперів, своїх зобов'язань (невиплати доходу за цінними паперами, непогашення цінних паперів, у тому числі невиплати частини чи повної номінальної вартості цінних паперів), такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідної інформації підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Фонду) інформації щодо постановленої господарським судом ухвали про затвердження плану санації боржника/прийняття господарським судом у справі про банкрутство ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, протягом трьох робочих днів з дати, наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Фонду) інформації щодо ухвали господарського суду щодо затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, протягом трьох робочих днів з дати наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Фонд стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Класифікація фінансових зобов’язань
Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. До складу кредиторської заборгованість за товари, роботи, послуги Компанія відносить кредиторську заборгованість за вже придбані фінансові інвестиції чи інші активи та отримані роботи або послуги (витрати за якими вже відображено), ще не оплачені Фондом.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом До складу кредиторської заборгованість за розрахунками з бюджетом
Компанія відносить кредиторську заборгованість за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників Фонда. Компанія веде облік у розрізі окремих податків, платежів та зборів.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування До складу кредиторської заборгованість за розрахунками зі страхування
Компанія відносить кредиторську заборгованість за відрахуванням на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками з оплати праці Компанія відносить кредиторську заборгованість з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за одержаними авансами
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками за одержаними авансами Компанія відносить кредиторську заборгованість, що утворилася в результаті того, що Фондом були отримані грошові кошти від покупця, а товари, роботи або послуги ще не були відвантажені, виконані або надані.
Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками за із внутрішніх розрахунків Компанія відносить кредиторську заборгованість, що виникає у результаті операцій із пов’язаними сторонами, такими як учасники Фонда.
Інші поточні зобов’язання
До складу інших поточних зобов’язань Компанія відносить всю іншу кредиторську заборгованість, яка не була віднесена до інших категорій.
Інші довгострокові зобов’язання
До складу довгострокової кредиторської заборгованості Компанія відносить всю кредиторську заборгованість, строк погашення якої більше 12 місяців.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
Компанія визнає такі категорії фінансових зобов'язань:
• фінансові зобов’язання, що оцінюються за амортизованою собівартістю.
• фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Компанія оцінює їх за їхньою справедливою вартістю. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату проведення операцій. Монетарні активи та зобов’язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в гривню за відповідними курсами обміну НБУ на дату балансу. Немонетарні статті в іноземній валюті, які оцінюються за амортизованою собівартістю та за справедливою вартістю відображаються за курсом на дату проведення оцінки. Курсові різниці, що виникли при перерахунку за монетарними статтями, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою Фонду є українська гривня, яка, маючи статус національної валюти України, найкращим чином відображає економічний зміст більшості операцій, що проводить Компанія та пов’язаних з цим обставин, що впливають на її діяльність. Українська гривня є також валютою надання даних окремої фінансової звітності. Всі показники окремої фінансової звітності округлюються до цілих тисяч гривень. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій, утримуваних до погашення |
До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Компанія відносить депозити, дебіторську заборгованість, у тому числі позики та боргові цінні папери, що утримуються до погашення.
Після первісного визнання Компанія оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.
Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Компанія використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі.
Компанія оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Фонду за договором; і грошовими потоками, які Фонд очікує одержати на свою користь.
Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Компанія замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту ( невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Компанія порівнює ризик настання дефолту ( невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання.
Компанія може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату. У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно знеціненим фінансовим активом, Компанія оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
У своїй роботі Компанія застосовує для оцінювання очікуваних кредитних збитків практичні прийоми, що відповідають принципам, наведеним у пункті 5.5.17 МСФЗ 9. Залежно від ситуації керівництво Компанії використовує для оцінювання 12-місячних очікуваних кредитних збитків або очікуваних кредитних збитків за весь строк дії за фінансовими активами свій власний досвід кредитних збитків за торговельною дебіторською заборгованістю. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
На кожну звітну дату Компанія оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Компанія зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковується за переоціненою вартістю згідно МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Компанія сторнує у разі якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Фінансовий актив вважається знеціненим, і збитки від знецінення визнаються Компанією, якщо є об’єктивне свідчення того, що внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу, частина відсотків, дивідендів або основної суми фінансового активу не буде виплачена повністю.
Об’єктивне свідчення знецінення може включати такі події:
а) значні фінансові труднощі емітента або контрагента;
б) порушення контракту, таке як невиконання зобов’язань чи прострочування платежів відсотків або основної суми;
в) порушення проти контрагента справи про банкрутство;
г) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.
Щомісяця Компанія аналізує, чи існує об’єктивне свідчення знецінення фінансового активу, і, у разі виявлення, проводить переоцінку або припинення визнання фінансового активу. Балансова вартість фінансового активу зменшується прямо на суму збитку від знецінення для всіх фінансових активів, за виключенням дебіторської заборгованості, для якої балансова вартість зменшується через використання резерву під збитки для очікуваних кредитних збитків. Зміна балансової вартості резерву визнається у складі прибутку або збитку. В тих випадках, коли дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується за рахунок резерву. Наступне відшкодування раніше списаних сум відноситься на рахунок резерву.
Для цілей колективної оцінки на предмет знецінення фінансові активи об’єднуються у групи на основі схожих характеристик кредитного ризику. Ці характеристики враховуються при визначенні очікуваних майбутніх грошових потоків для групи таких активів та є індикаторами спроможності дебітора сплатити суми заборгованості відповідно до умов договору по активах, що оцінюються Майбутні грошові потоки в групі фінансових активів, що колективно оцінюються на предмет знецінення, розраховуються на основі передбачених договорами грошових потоків від активів та досвіду керівництва стосовно того, якою мірою ці суми стануть простроченими в результаті минулих збиткових подій і якою мірою такі прострочені суми можна буде відшкодувати. Попередній досвід коригується з урахуванням існуючих даних, що відображають вплив поточних умов, які не впливали на той період, на якому базується попередній досвід збитків, та вилучається вплив тих умов у попередньому періоді, які не існують на даний момент
Якщо умови знеціненого фінансового активу, що обліковується за амортизованою вартістю, переглядаються або іншим чином змінюються внаслідок фінансових труднощів позичальника чи емітента, знецінення такого активу оцінюється із використанням ефективної процентної ставки, яка застосовувалася до зміни його умов.
Збитки від знецінення завжди визнаються шляхом створення резерву у сумі, необхідній для зменшення балансової вартості активу до поточної вартості очікуваних грошових потоків (без урахування майбутніх, ще не понесених кредитних збитків), дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для даного активу. Розрахунок поточної вартості оціночних майбутніх грошових потоків забезпеченого заставою фінансового активу відображає грошові потоки, що можуть виникнути у результаті звернення стягнення на предмет застави за вирахуванням витрат на отримання та продаж застави незалежно від ступеня ймовірності звернення стягнення на предмет застави.
Якщо у наступному періоді сума збитку від знецінення активу зменшується і це зменшення може бути об’єктивно віднесене до події, яка відбулась після визнання збитку від знецінення (наприклад, через підвищення кредитного рейтингу дебітора), то визнаний раніше збиток від знецінення сторнується шляхом коригування рахунку резерву. Сума зменшення відображається у прибутку чи збитку за рік.
Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок відповідного резерву збитків від знецінення після завершення всіх необхідних процедур для відшкодування активу та після визначення остаточної суми збитку. Повернення раніше списаних сум кредитується на рахунок відповідного резерву збитків від знецінення у прибутку чи збитку за рік.
Ставка дисконту – це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вартості, яка є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. З економічної точки зору, в ролі ставки дисконту є бажана інвестору ставка доходу на вкладений капітал у відповідні з рівнем ризику подібні об'єкти інвестування, або - ставка доходу за альтернативними варіантами інвестицій із зіставляння рівня ризику на дату оцінки. Ставка дисконту має визначатися з урахуванням трьох факторів:
а) вартості грошей у часі;
б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного проекту, які вимагають різні рівні компенсації;
в) фактору ризику або міри ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.
Інформація, що використана для визначення середньозваженої ставки одержана з офіційного сайту НБУ за посиланням: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial розділ «Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту)». |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Компанія оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Компанія зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Компанія сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з оподаткування відображаються у звітності в сумі, визначеній відповідно до законодавства України.
Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Фонда за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу.
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань.
Компанія визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. Компанія визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді.
Фонд є інститутом спільного інвестування та проводить виключно діяльність із спільного інвестування згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".
Згідно Податкового кодексу України, пп. 141.6.1. Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Враховуючи це, доходи не відображаються в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства.
Відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1233 "Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг", суб’єкт господарювання, який не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг.
Інші податки та збори , які Фонд сплачує в процесі діяльності включаються до складу операційних витрат в момент нарахування.
Розміщення цінних паперів Фонда як інституту спільного інвестування закритого типу припиняється в строки, що визначаються проспектом емісії цінних паперів ІСІ. Розподіл активів Фонда – ІСІ здійснюється після його ліквідації (припинення). Нарахування та оплата податку на прибуток здійснюється після ліквідації (припинення) за ставками, які будуть діяти у тому періоді в якому буде припинено діяльність Фонда.
Податок на прибуток у звітному році не нараховувався і не сплачувався. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
Фінансові активи, які в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю, являють собою фінансові інструменти, утримувані для отримання договірних грошових потоків, за умови, що ці грошові потоки включають виключно виплати основної суми боргу та процентів. Процентні доходи від цих фінансових активів включаються до фінансового доходу з використанням методу ефективної процентної ставки. Будь- які прибутки або збитки, що виникають при припиненні визнання, відображаються безпосередньо у складі прибутку чи збитку в тому періоді, в якому відбулося припинення визнання фінансового активу. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей окремого звіту про фінансовий стан. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій в асоційовані підприємства |
Асоційоване підприємство – це суб’єкт господарювання, на який інвестор має суттєвий вплив. Для визначення справедливої вартості фінансових активів Компанія застосовує методи, передбачені МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", зокрема, оцінки справедливої вартості за допомогою ієрархії справедливої вартості, яка відображає значущість вхідних даних, використаних при складанні оцінок. Ієрархія справедливої вартості має такі рівні:
а) ціни котирувань (некориговані) на активних ринках для ідентичних активів або зобов'язань (рівень 1);
б) вхідні дані, інші ніж ціни котирувань, що увійшли у рівень 1, які спостерігаються для активу або зобов'язання або прямо (тобто як ціни), або опосередковано (тобто отримані на підставі цін) (рівень 2);
в) вхідні дані для активу чи зобов'язання, що не ґрунтуються на даних ринку, які можна спостерігати (неспостережні вхідні дані) (рівень 3).
Компанія докладає зусиль для максимального використання джерел, передбачених рівнем 1 та рівнем 2 і мінімізує застосування даних рівня 3 (у разі відсутності відкритих даних з перших двох рівнів джерел). |
| Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
Інвестиційна нерухомість – нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з правом використання) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:
a) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або
б) продажу в звичайному ході діяльності.
Первісне визнання об’єкта житлової нерухомості відбувається за собівартістю, яка є ринковою вартістю; в подальшому інвестиційна нерухомість оцінюється за справедливою вартістю. Справедлива вартість інвестиційної нерухомості зазвичай визначається із залученням незалежного оцінювача. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості. Справедлива вартість незавершеного будівництва дорівнює вартості завершеного об’єкта за вирахуванням витрат на закінчення будівництва.
Збільшення/зменшення справедливої вартості на кінець звітного періоду обліковується у складі інших доходів / витрат поточного періоду. Амортизація не нараховується. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств.
Після первісного визнання Компанія оцінює їх за справедливою вартістю.
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього.
За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Компанія зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Компанія визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Кожен учасник має право відмовитися від участі в Фонді та продати свої акції. Сума компенсації, яка підлягає виплаті учаснику, визначається на основі справедливої вартості його частки у чистих активах Компанії згідно із Законом України "Про інститути спільного інвестування". |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду.
Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.
Оренда визнається як фінансова:
а) оренда передає орендареві право власності на базовий актив, наприкінці строку оренди;
б) орендар має можливість придбати базовий актив за ціною, що, як очікується, буде достатньо нижчою за справедливу вартість на дату, коли можливість може бути реалізовано, щоб існувала обґрунтована впевненість на дату початку дії оренди в тому, що можливість буде реалізовано;
в) строк оренди становить більшу частину строку економічної експлуатації базового активу навіть якщо право власності не передається;
г) на дату початку дії оренди теперішня вартість орендних платежів дорівнює принаймні в основному всій справедливій вартості базового активу та
ґ) базовий актив має такий спеціалізований характер, що тільки орендар може використовувати його, не здійснюючи значних модифікацій.
Ознаки ситуацій, які окремо або в комбінації також ведуть до класифікації оренди як фінансової оренди:
а) якщо орендар може анулювати договір про оренду, збитки орендодавця, пов’язані з анулюванням, несе орендар;
б) прибутки або збитки від коливання справедливої вартості залишку припадають на орендаря (наприклад, у формі знижки орендної плати, яка дорівнює більшості надходжень від продажу наприкінці оренди); та
в) орендар має можливість продовжити оренду на додатковий період за орендну плату, значно нижчу від ринкової орендної плати.
Якщо, виходячи з інших ознак, ясно, що оренда не передає в основному всіх ризиків та вигід щодо права власності на базовий актив то оренду класифікують як операційну оренду. Наприклад, це може відбуватися, якщо право власності на базовий актив передається наприкінці оренди за змінну плату, що дорівнює його справедливій вартості на той час, або якщо є змінні орендні платежі, внаслідок чого орендодавець в основному не передає всіх ризиків та вигід.
Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі. Орендодавець застосовує іншу систематичну основу, якщо така основа дозволяє краще відображати модель, завдяки якій вигода, отримана від використання базового активу зменшується. Орендодавець визнає витрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, як витрати.
Орендодавець додає первісні прямі витрати, понесені при укладанні договору про операційну оренду, до балансової вартості базового активу та визнає їх, як витрати протягом строку оренди на такій самій основі, як дохід від оренди. Орендодавець подає базові активи надані в операційну оренду, у своєму звіті про фінансовий стан відповідно до природи базового активу. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Фонд поділяє дебіторську заборгованість на поточну та довгострокову.
Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість відноситься до оборотних активів Фонду. Облік дебіторської заборгованості здійснюється в розрізі контрагентів та укладених з ними договорів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Фонд стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Якщо є об’єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів.
Фонд оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Фонду за договором; і грошовими потоками, які Фонд очікує одержати на свою користь.
Станом на кожну звітну дату Фонд оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Фонд замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Фонд порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання.
Фонд може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Фонд оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
Резерв очікуваних кредитних збитків визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву очікуваних кредитних збитків відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерв очікуваних кредитних збитків створюється на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними – на основі групової оцінки. Фактори, які Фонд розглядає при визначенні того, чи є у нього об’єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні.
У своїй роботі Фонд застосовує для оцінювання очікуваних кредитних збитків практичні прийоми, що відповідають принципам, наведеним у пункті 5.5.17 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Залежно від ситуації керівництво Фонду використовує для оцінювання 12-місячних очікуваних кредитних збитків або очікуваних кредитних збитків за весь строк дії за фінансовими активами свій власний досвід кредитних збитків за торговельною дебіторською заборгованістю. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси – це активи, які:
а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу;
б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу;
в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. Запаси Фонд обліковує за однорідними групами.
Запаси відображаються у проміжній фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
Чиста вартість реалізації – попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу.
При продажу або іншому вибутті запасів оцінка їх здійснюється за методом ФІФО. |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Визнання нематеріального активу припиняється: в разі його вибуття, або якщо від його використання або вибуття не очікуються майбутні економічні вигоди. Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання нематеріального активу, визначається як різниця між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та балансовою вартістю активу та відображаються у складі прибутку або збитку. Для НМА, що обліковуються за моделлю переоцінки, недоамортизована сума дооцінки списується за рахунок нерозподіленого прибутку.
Облікові політики щодо поточних активів, утримуваних для продажу Компанія класифікує непоточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов’язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Компанія визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких більше 20 000 грн.
Первісно Компанія оцінює основні засоби за собівартістю. У подальшому основні засоби оцінюються за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Сума накопиченої амортизації на дату переоцінки виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Фонд має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо перекласифікації фінансових інструментів |
Компанія здійснює рекласифікацію фінансових активів тоді й лише тоді, коли вона змінює свою бізнес-модель управління фінансовими активами.
Компанія застосовує рекласифікацію перспективно з дати рекласифікації та не перераховує жодні раніше визнані прибутки, збитки або відсоток.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток до категорії тих, що оцінюються за амортизованою собівартістю, його справедлива вартість визначається на дату рекласифікації та стає його новою валовою балансовою вартістю.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за амортизованою собівартістю до категорії тих, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-який прибуток або збиток, що виник із різниці між попередньою амортизованою собівартістю фінансового активу та його справедливою вартістю, визнається в прибутку або збитку.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за амортизованою собівартістю до категорії тих, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-який прибуток або збиток, що виник із різниці між попередньою амортизованою собівартістю фінансового активу та його справедливою вартістю, визнається в іншому сукупному доході.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід в категорію тих, що оцінюються за амортизованою собівартістю фінансовий актив рекласифіковується за своєю справедливою вартістю станом на дату рекласифікації.
Компанія не рекласифікує похідний інструмент з категорії інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю, зміни якої відображаються у складі прибутку або збитку", протягом періоду володіння ним або поки цей інструмент знаходиться в обігу. |
| Опис облікової політики щодо визнання у прибутку або збитку різниці між справедливою вартістю на момент первісного визнання та ціною операції |
Прибуток або збиток за фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку або збитку, за винятком випадків, коли він є інвестицією в інструмент капіталу і Компанія вирішила скористатися можливістю подавати прибутки і збитки за таким інструментом в іншому сукупному доході. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
а) Фонд передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;
б) Фонд передав покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів;
в) за Фондом не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
г) суму доходу можна достовірно оцінити; д) ймовірно, що до Фонду надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
та
е) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити. |
| Опис облікової політики щодо обмежених грошових коштів та їх еквівалентів |
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
Товариство не складає звіт за сегментами. |
| Опис облікової політики щодо дочірніх підприємств |
Якщо інвестиція перетворюється у дочірнє підприємство, суб’єкт господарювання обліковує свою інвестицію відповідно до МСФЗ 3 "Об'єднання бізнесу" та МСФЗ 10. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Внаслідок наявності в українському податковому законодавстві положень, які дозволяють більш ніж один варіант тлумачення, а також через практику, що склалася в нестабільному економічному середовищі, за якої податкові органи довільно тлумачать аспекти економічної діяльності, у разі, якщо податкові ограни піддадуть сумніву певне тлумачення, засноване на оцінці керівництва економічної діяльності Фонду, ймовірно, що Фонд змушений буде сплатити додаткові податки, штрафи та пені. Така невизначеність може вплинути на вартість фінансових інструментів, втрати та резерви під знецінення, а також на ринковий рівень цін на угоди. На думку керівництва Фонд сплатив усі податки, тому фінансова звітність не містить резервів під податкові збитки. Податкові звіти можуть переглядатися відповідними податковими органами протягом трьох років. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Фонд стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Класифікація фінансових зобов’язань
Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.
До складу кредиторської заборгованість за товари, роботи, послуги Компанія відносить кредиторську заборгованість за вже придбані фінансові інвестиції чи інші активи та отримані роботи або послуги (витрати за якими вже відображено), ще не оплачені Фондом.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками з бюджетом Компанія відносить кредиторську заборгованість за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників Фонда. Компанія веде облік у розрізі окремих податків, платежів та зборів.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками зі страхування Компанія відносить кредиторську заборгованість за відрахуванням на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками з оплати праці Компанія відносить кредиторську заборгованість з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за одержаними авансами
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками за одержаними авансами Компанія відносить кредиторську заборгованість , що утворилася в результаті того, що Фондом були отримані грошові кошти від покупця, а товари, роботи або послуги ще не були відвантажені, виконані або надані.
Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків
До складу кредиторської заборгованість за розрахунками за із внутрішніх розрахунків Компанія відносить кредиторську заборгованість, що виникає у результаті операцій із пов’язаними сторонами, такими як учасники Фонда.
Інші поточні зобов’язання
До складу інших поточних зобов’язань Компанія відносить всю іншу кредиторську заборгованість, яка не була віднесена до інших категорій.
Інші довгострокові зобов’язання
До складу довгострокової кредиторської заборгованості Компанія відносить всю кредиторську заборгованість, строк погашення якої більше 12 місяців.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
• Керівництво Компанії сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;
• Керівництво Компанії не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Подальша оцінка поточних зобов’язань здійснюється за амортизованою собівартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Компанія оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Фонд поділяє дебіторську заборгованість на поточну та довгострокову.
Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість відноситься до оборотних активів Фонду. Облік дебіторської заборгованості здійснюється в розрізі контрагентів та укладених з ними договорів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Фонд стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Якщо є об’єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів.
Фонд оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань.
Дохід від надання послуг відображається в момент виникнення незалежно від дати надходження коштів і визначається, виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо операцій з частками участі, що не забезпечують контролю |
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Компанія зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Компанія визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.
Для визначення справедливої вартості фінансових активів (часток у статутному капіталі підприємств) Компанія із 01 січня 2019 року застосовує такі методи оцінки вартості: ринковий, витратний та дохідний підхід.
Прийнятним є один метод оцінки вартості (наприклад, при оцінці актива з використанням цін котирування на активному ринку для ідентичних активів). У випадках, коли відкритих цін немає, суб’єкт господарювання оцінює справедливу вартість зобов’язання або інструменту капіталу за допомогою інших методів оцінки.
Визначення справедливої вартості виконується станом на кінець звітного періоду – календарного року, півріччя або кварталу. На відповідну дату (дату визначення справедливої вартості, або дату оцінки) збираються необхідні вхідні дані.
В якості вхідних даних використовується наступна інформація:
баланс (форма № 1) підприємства – суб’єкта господарювання, інструмент власного капіталу якого оцінюється, станом на дату визначення справедливої вартості – кінець відповідного звітного періоду;
звіт про фінансові результати (форма № 2) підприємства– суб’єкта господарювання, інструмент власного капіталу якого оцінюється, за три повних звітних періоди (роки), що передують даті визначення справедливої вартості, та ще додатково за відповідний квартал (півріччя), якщо дата визначення справедливої вартості не співпадає з кінцем календарного року; |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Сторони, як правило, вважаються пов'язаними, якщо вони знаходяться під спільним контролем або одна зі сторін має можливість контролювати іншу сторони або може мати значний вплив на рішення, які вона приймає з питань фінансово-господарської діяльності, або здійснювати над нею спільний контроль. При розгляді взаємовідносин із кожною з можливих пов'язаних сторін до уваги береться економічний зміст таких взаємовідносин, а не лише їхня юридична форма.
До пов'язаних сторін або операцій з пов'язаними сторонами належать:
• підприємства, які прямо або опосередковано контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем разом з Фондом;
• асоційовані компанії;
• спільні підприємства, у яких Фонд є контролюючим учасником;
• члени провідного управлінського персоналу Фонду;
• близькі родичі особи, зазначеної вище; • компанії, що контролюють Фонд, або здійснюють суттєвий вплив, або мають суттєвий відсоток голосів у Фонді;
• програми виплат по закінченні трудової діяльності працівників Фонду або будь-якого іншого суб'єкта господарювання, який є пов'язаною стороною Фонду.
У ході своєї звичайної діяльності Фонд проводить операції з пов’язаними сторонами. Відповідно до МСФЗ 9, фінансові інструменти повинні первісно відображатися за справедливою вартістю. За відсутності активного ринку для таких операцій для того, щоб визначити, чи здійснювались операції за ринковими чи неринковими процентними ставками, використовуються професійні судження. |
| Опис облікової політики щодо власних викуплених акцій |
На вимогу учасника Фонда Компанія може здійснти достроковий викуп акцій до моменту припинення діяльності такого Фонду. Сума викупу, яка підлягає учаснику, визначається на основі справедливої вартості його частки у чистих активах Компанії згідно із Законом України "Про інститути спільного інвестування". Інвестиційні сертифікати, які були викуплені у минулих періодах Фонд утримує з метою продажі до кінця діяльності. |