| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікові політики – це конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, затверджені Радою фонду та застосовані ним при складанні та поданні фінансової звітності. При виборі облікових політик Фонд використовував таку редакцію МСФЗ, яка є актуальною на дату складання фінансової звітності.
Якщо приймається рішення про дострокове застосування нововведеного МСФЗ (за умови, що МСФЗ дозволяє дострокове застосування), Рада фонду вносить доповнення до облікових політик, і вони застосовуються для складання фінансової звітності. Прийнята облікова політика Фонду застосовується послідовно для аналогічних операцій, інших подій та умов, якщо тільки конкретний МСФЗ спеціально не вимагатиме або не дозволятиме розподіл статей за категоріями, для яких можуть застосовуватися різні облікові політики.
Облікова політика Фонду встановлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Фінансова звітність Фонду за МСФЗ складається і подається Адміністратором Фонду згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» Раді фонду.
Перелік та назви форм фінансової звітності Фонду відповідають вимогам встановленим НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та форми Приміток, що розроблені у відповідності до МСФЗ.
Згідно МСФЗ та враховуючи НП(С)БО 1 Звіт про сукупний дохід передбачає подання
витрат, визнаних у прибутку або збитку, за класифікацією, основаною на методі "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості чи, наприклад, витрат на збут або адміністративну діяльність.
Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів. Інформація про основні види валових грошових надходжень та валових грошових виплат формується на підставі облікових записів Фонду.
У зв'язку з тим, що у Фонду нормальний операційний цикл не можна чітко ідентифікувати, прийнято його тривалість вважати рівною 12 місяцям.
Пенсійні активи (надалі розкрита інформація).
Зобов'язання (надалі розкрита інформація).
Доходи (надалі розкрита інформація).
Витрати (надалі розкрита інформація). |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів, доступних для продажу |
Адміністратор визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною
контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із
застосуванням обліку за датою розрахунку.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов’язання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс ( у випадку
фінансового активу або фінансового зобов’язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку)
операційні витрати, які безпосередньо належить до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов’язання.
Витрати на здійснення операцій, які безпосередньо стосуються придбання фінансових активів або фінансових зобов’язань, які
відображаються за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки через прибуток або збиток, визначаються у складі звіту про сукупні
доходи. Справедлива вартість означає суму, на яку може бути актив або виконане зобов’язання за угодою між добре проінформованими,
зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість є поточною ціною покупця для фінансових активів та поточною ціною
продавця для фінансових зобов’язань, які котируються на активному ринку.
Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо котирувальні ціни регулярно повідомляються фондовою біржею
чи іншою установою, і якщо такі ціни відображають фактичні та регулярні ринкові угоди між незалежними сторонами.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та
довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою
вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами;
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між:
а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та
б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або
збитку.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і
договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку
основної суми.
Основна сума - це справедлива вартість фінансового активу при первісному визнанні.
Проценти складаються з компенсації за часову вартість грошей , за кредитний ризик, пов’язаний із заборгованістю за основною сумою
протягом певного періоду, а також за інші основні ризики кредитування та витрати, а також із маржі прибутку.
Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою
вартістю.
Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання.
Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким
притаманний незначний ризик зміни вартості.
Грошові потоки - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Операційна діяльність - це основна діяльність суб'єкта господарювання, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є
інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність - діяльність, що спричиняє зміни розміру та складу вкладеного капіталу та запозичень суб'єкта господарювання. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Фонд визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних
положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за
датою розрахунку. |
| Опис облікової політики щодо похідних фінансових інструментів |
Адміністратор припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше
втратили свою чинність, або (б) Адміністратор передав права на отримання грошових потоків від фінансових активів або уклала угоду про
передачу, і при цьому (і) також передала в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або (іі) Адміністратор не передав
та
не залишила в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинила здійснювати контроль. Контроль вважається збереженим, якщо
контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов'язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж. |
| Опис облікової політики щодо похідних фінансових інструментів та хеджування |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і
яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого
строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.
Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.
Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними
курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській
установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про
ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість
відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким
притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція
визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку
погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.
Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.
Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в
іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення
зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або
зменшення активів.
Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою,
якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Справедлива вартість інвестицій, що активно обертаються на організованих фінансових ринках, розраховується на основі поточної ринкової
вартості на момент закриття торгів на звітну дату. В інших випадках оцінка справедливої вартості ґрунтується на судженнях щодо
передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам, та інших
факторів з врахуванням вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».
Судження щодо змін справедливої вартості фінансових активів
Управлінський персонал Адміністратора вважає, що облікові оцінки та припущення, які мають стосунок до оцінки фінансових інструментів, де
ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що:
а) вони з високим ступенем ймовірності зазнають змін з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо
відсоткових ставок, волатильності, змін валютних курсів, показників кредитоспроможності контрагентів, коригувань під час оцінки
інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та
б) вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи (витрати) може бути значним. Використання
різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу вартість. Розуміючи
важливість використання облікових оцінок та припущень щодо справедливої вартості фінансових активів в разі відсутності вхідних даних
першого рівня, управлінський персонал Компанії використовує оцінки та судження, що базуються на професійній компетенції співробітників
Адміністратора, їх досвіді та результатах минулих подій з використанням необхідних розрахунків та моделей вартості фінансових активів.
Якщо оцінка, яка базується на професійній компетенції, досвіді та розрахунках співробітників Адміністратора, є недостатньою, управлінський
персонал вважає за прийнятне та необхідне залучення зовнішніх експертних оцінок щодо таких фінансових інструментів.
Використання різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу
вартість.
При проведенні оцінки Адміністратор спирається не лише на показники звітності, а й на інші суттєві фактори, що можуть вплинути на оцінку
суб’єкта господарювання.
Адміністратор веде облік фінансових активів за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (боргові
цінні папери, що утримуються до продажу) та відображенням результату переоцінки через інший сукупний дохід (довгострокові інвестиції).
Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між
учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим свідченням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок – це ринок, на
якому операції щодо активів і зобов’язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію
щодо ціноутворення на поточній основі. Адміністратор вважає активним ринком для оцінки пакету акцій такий ринок, на якому протягом хоча б
50% торгових днів на біржах є попит (заявки на купівлю) в об’ємі не менш ніж кількість акцій в пакеті, що оцінюється.
Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активному ринку, вимірюється як добуток ціни котирування на ринку за
окремим активом або зобов’язанням та їх кількості, що утримується Біржею.
Це стосується активів, які обліковуються за справедливою вартістю на періодичній основі, якщо Компанія:
(а) управляє групою фінансових активів та фінансових зобов’язань на основі чистої позиції за певним ринковим або кредитним ризиком
певного контрагента, відповідно до внутрішньої стратегії інвестування та управління ризиками;
(б) надає інформацію за групами активів та зобов’язань ключовому управлінському персоналу; та
(в) ринкові ризики, включаючи термін їх впливу на фінансові активи і фінансові зобов’язання по суті є рівнозначними. Методи оцінки,
зокрема, моделі дисконтованих грошових потоків або моделі, що ґрунтуються на нещодавніх операціях на ринку на загальних умовах або на
фінансових даних об’єктів інвестицій, застосовуються для оцінки справедливої вартості для певних фінансових інструментів, щодо яких
відсутня зовнішня ринкова інформація щодо ціноутворення. Оцінки справедливої вартості аналізуються за рівнями ієрархії справедливої
вартості наступним чином:
• рівень 1 – це оцінки за цінами котирування (без застосування коригувань) на активних ринках для ідентичних активів та зобов’язань;
• рівень 2 – це методики оцінки з усіма суттєвими параметрами, наявними для спостереження за активами та зобов’язаннями, безпосередньо
(тобто, ціни) або опосередковано (тобто, визначені на основі цін), та
• рівень 3 – це оцінки, які не базуються виключно на наявних на ринку даних.
При переході з рівня на рівень ієрархії справедливої вартості рівень вважається таким, що мав місце станом на кінець звітного періоду. Якщо
зменшення справедливої вартості доступного для продажу фінансового активу визнано в іншому сукупному прибутку, і при цьому мається
об’єктивне свідчення знецінення активу, то накопичений збиток, визнаний у складі іншого сукупного доходу, повинен бути виключений зі
складу капіталу і визнаний у прибутку чи збитку як коригування при декласифікації, навіть якщо визнання фінансового активу не було
припинено. Сума накопиченого збитку, виключена з капіталу і визнана у прибутку чи збитку, являє собою різницю між витратами на
придбання активу (за вирахуванням отриманих виплат основної суми та амортизації) та поточною справедливою вартістю, від знецінення
цього фінансового активу, раніше визнаного в прибутку чи збитку.
Кращим свідченням справедливої вартості фінансових активів, що призначені для продажу, є ціни котирування на активному ринку. АТ
«Українська біржа», ПАТ «Фондова біржа ПФТС» та АТ «Фондова Біржа «Перспектива» вважаються біржами, що формують головний та
найсприятливіший ринок фінансових інструментів (вхідні дані 1-го рівня ієрархії оцінки справедливої вартості). Справедлива вартість цінних
паперів, які внесені до біржового списку бірж, оцінюється за мінімальним біржовим курсом серед трьох бірж на останній робочий день
звітного періоду. У разі відсутності визначеного біржового курсу на всіх біржах для розрахунку справедливої вартості береться максимальне
котирування купівлі (з НКД) за останній день звітного періоду серед трьох бірж (last best bid або остання офіційне котирування). У разі
неможливості отримання інформації за останній робочий день звітного періоду в такій же послідовності розглядається торгова інформація
кожного попереднього робочого дня (починаючи з оцінки за біржовим курсом). Значення біржового курсу та котирувань, які
використовуються для цілей оцінювання активів, округлюються до двох знаків після коми.
Якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, Адміністратор визначає справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання та
встановлює якою була б ціна операції на дату оцінки в обміні між незалежними сторонами в звичайній бізнес-операції з максимальним
використанням ринкових показників (вхідні дані 2-го або 3-го рівнів ієрархії оцінки справедливої вартості). Можливе застосування останніх
ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо це доступне) або посилання на поточну справедливу
вартість іншого інструмента, який в основному є подібним.
У разі, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих
оцінок справедливої вартості, найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні вважається собівартість. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Процентні доходи визнаються при нарахуванні процентів (з використанням методу ефективного відсотка, який являє собою відповідну
ставку, яка застосовується для дисконтування очікуваних майбутніх надходжень грошових коштів протягом очікуваного строку корисної
служби фінансового інструменту до балансової вартості фінансового активу). Процентний дохід включається до фінансового доходу у звіті
про сукупний дохід.
До складу фінансових доходів можуть відносяться доходи, що виникають при обліку ОВДП за амортизованою вартістю, накопичений
купонний дохід та доходи, що виникають при дисконтуванні наданих безвідсоткових фінансових позик. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Адміністратор класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Адміністратор визнає такі категорії фінансових активів:
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку;
• фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
(а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових
потоків; і
(б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на
непогашену частку основної суми.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче
умов:
(а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і
шляхом продажу фінансових активів, і
(б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на
непогашену частку основної суми. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Адміністратор визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною
контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із
застосуванням обліку за датою розрахунку. Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо котирувальні ціни
регулярно повідомляються фондовою біржею чи іншою установою, і якщо такі ціни відображають фактичні та регулярні ринкові угоди між
незалежними сторонами.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та
довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців). |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться
акції та паї (частки) господарських товариств.
Цінні папери за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат, обліковуються за справедливою вартістю. Після
первісного визнання Адміністратор оцінює їх за справедливою вартістю.
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на
основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на
користь протилежного, ринок, на якому Адміністратор зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за
відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
Для оцінки акцій, що входять до складу активів Адміністратор та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток)
господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді,
коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок
справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки
фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких
емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних,
щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних
даних.
Для визначення справедливої вартості певних фінансових інструментів, щодо яких відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел,
використовуються такі методики оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, оціночні моделі, що базуються на даних про останні
угоди, здійснені між непов’язаними сторонами, або аналіз фінансової інформації про об’єкти інвестування. Застосування методик оцінки
може вимагати припущень, що не підкріплені ринковими даними. У цій фінансовій звітності інформація розкривається у тих випадках, коли
заміна будь-якого такого припущення можливим альтернативним варіантом може призвести до суттєвої зміни суми прибутку, доходів,
загальної суми активів чи зобов’язань
Проценти, зароблені за цінними паперами за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат, розраховуються з
використанням методу ефективної процентної ставки і показуються у прибутку чи збитку за рік як процентний дохід. Дивіденди включаються
до дивідендного доходу у складі іншого операційного доходу в момент встановлення права Фонду на одержання виплати дивідендів і якщо
існує ймовірність отримання дивідендів. Усі інші елементи змін справедливої вартості та прибуток або збиток від припинення визнання
обліковуються у прибутку чи збитку за рік як прибуток за вирахуванням збитків від цінних паперів за справедливою вартістю, зміни якої
відносяться на фінансовий результат, за період, в якому він виникає.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Адміністратор визначає справедливу вартість за
допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами
кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Прибуток або збиток за фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку
або збитку, за винятком випадків, коли він є інвестицією в інструмент капіталу і Компанія вирішило скористатися можливістю подавати
прибутки і збитки за таким інструментом в іншому сукупному доході. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Фонд стає стороною за договором та, внаслідок цього, набуває юридичне
зобов’язання щодо сплати грошових коштів.
Під поточними зобов’язаннями мається на увазі обов’язок Фонду передати економічний ресурс внаслідок минулих подій. При цьому
управлінський персонал Адміністратора не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти
місяців
після звітного періоду.
Довгострокові зобов’язання – зобов’язання Фонду, строк погашення яких більший ніж 12 місяців.
До поточних зобов’язань, при умові їх відповідності критеріям визнання, як правило, відносяться:- поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;- поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;- поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;- інші поточні зобов'язання, в тому числі зобов’язання по поверненню коштів гарантійного забезпечення учасникам строкового ринку за їх
вимогою.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотку Адміністратор первісно оцінює за сумою договору або рахунка
фактури.
Кредиторська заборгованість обліковується згідно із вищевикладеними принципами за амортизованою собівартістю із застосуванням методу
ефективної ставки відсотка. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату
проведення операцій. Монетарні активи та зобов’язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в гривню за відповідними курсами
обміну НБУ на дату балансу. Немонетарні статті в іноземній валюті, які оцінюються за амортизованою собівартістю та за справедливою
вартістю відображаються за курсом на дату проведення оцінки. Курсові різниці, що виникли при перерахунку за монетарними статтями,
визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою Товариства є українська гривня, яка, маючи статус національної валюти України, найкращим чином відображає
економічний зміст більшості операцій, що проводить Товариство та пов’язаних з цим обставин, що впливають на її діяльність. Українська
гривня є також валютою надання даних окремої фінансової звітності. Всі показники окремої фінансової звітності округлюються до цілих
тисяч гривень. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій, утримуваних до погашення |
До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Адміністратор відносить депозити, дебіторську заборгованість, у тому
числі позики та боргові цінні папери, що утримуються до погашення.
Після первісного визнання Адміністратор оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.
Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Адміністратор використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають
переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи
кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до
погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі.
Адміністратор оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного
визнання;- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно
зріс із моменту первісного визнання.
У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати
на користь Фонду за договором; і грошовими потоками, які Фонд очікує одержати на свою користь.
Станом на кожну звітну дату Адміністратор оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту
первісного визнання. При виконанні такої оцінки Адміністратор замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику
настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки
Адміністратор
порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту
за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану
інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного
визнання.
Адміністратор може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту
первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим
фінансовим активом, Адміністратор оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою
вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим
активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
У своїй роботі Адміністратор застосовує для оцінювання очікуваних кредитних збитків практичні прийоми, що відповідають принципам,
наведеним у пункті 5.5.17 МСФЗ 9.
Залежно від ситуації керівництво Адміністратор використовує для оцінювання 12-місячних очікуваних кредитних збитків або очікуваних
кредитних збитків за весь строк дії за фінансовими активами свій власний досвід кредитних збитків за торговельною дебіторською
заборгованістю. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
На кожну звітну дату Адміністратор оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Адміністратор зменшує
балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової
вартості. Таке
зменшення визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковується за переоціненою вартістю згідно МСБО 16. Збиток від зменшення
корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Адміністратор сторнує у разі якщо змінилися попередні оцінки,
застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів
коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі
протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Фінансовий актив вважається знеціненим, і збитки від знецінення визнаються Адміністратором, якщо є об’єктивне свідчення того, що
внаслідок
однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу, частина відсотків, дивідендів або основної суми фінансового активу
не буде виплачена повністю.
Об’єктивне свідчення знецінення може включати такі події:
а) значні фінансові труднощі емітента або контрагента;
б) порушення контракту, таке як невиконання зобов’язань чи прострочування платежів відсотків або основної суми;
в) порушення проти контрагента справи про банкрутство;
г) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.
Щомісяця Адміністратор аналізує, чи існує об’єктивне свідчення знецінення фінансового активу, і, у разі виявлення, проводить переоцінку або
припинення визнання фінансового активу.
Балансова вартість фінансового активу зменшується прямо на суму збитку від знецінення для всіх фінансових активів, за виключенням
дебіторської заборгованості, для якої балансова вартість зменшується через використання резерву під збитки для очікуваних кредитних
збитків. Зміна балансової вартості резерву визнається у складі прибутку або збитку. В тих випадках, коли дебіторська заборгованість є
безнадійною, вона списується за рахунок резерву. Наступне відшкодування раніше списаних сум відноситься на рахунок резерву.
Для цілей колективної оцінки на предмет знецінення фінансові активи об’єднуються у групи на основі схожих характеристик кредитного
ризику. Ці характеристики враховуються при визначенні очікуваних майбутніх грошових потоків для групи таких активів та є індикаторами
спроможності дебітора сплатити суми заборгованості відповідно до умов договору по активах, що оцінюються
Майбутні грошові потоки в групі фінансових активів, що колективно оцінюються на предмет знецінення, розраховуються на основі
передбачених договорами грошових потоків від активів та досвіду керівництва стосовно того, якою мірою ці суми стануть простроченими в
результаті минулих збиткових подій і якою мірою такі прострочені суми можна буде відшкодувати. Попередній досвід коригується з
урахуванням існуючих даних, що відображають вплив поточних умов, які не впливали на той період, на якому базується попередній досвід
збитків, та вилучається вплив тих умов у попередньому періоді, які не існують на даний момент
Якщо умови знеціненого фінансового активу, що обліковується за амортизованою вартістю, переглядаються або іншим чином змінюються
внаслідок фінансових труднощів позичальника чи емітента, знецінення такого активу оцінюється із використанням ефективної процентної
ставки, яка застосовувалася до зміни його умов
Збитки від знецінення завжди визнаються шляхом створення резерву у сумі, необхідній для зменшення балансової вартості активу до
поточної вартості очікуваних грошових потоків (без урахування майбутніх, ще не понесених кредитних збитків), дисконтованих за первісною
ефективною процентною ставкою для даного активу. Розрахунок поточної вартості оціночних майбутніх грошових потоків забезпеченого
заставою фінансового активу відображає грошові потоки, що можуть виникнути у результаті звернення стягнення на предмет застави за
вирахуванням витрат на отримання та продаж застави незалежно від ступеня ймовірності звернення стягнення на предмет застави.
Якщо у наступному періоді сума збитку від знецінення активу зменшується і це зменшення може бути об’єктивно віднесене до події, яка
відбулась після визнання збитку від знецінення (наприклад, через підвищення кредитного рейтингу дебітора), то визнаний раніше збиток від
знецінення сторнується шляхом коригування рахунку резерву. Сума зменшення відображається у прибутку чи збитку за рік
Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок відповідного резерву збитків від знецінення після завершення всіх необхідних
процедур для відшкодування активу та після визначення остаточної суми збитку. Повернення раніше списаних сум кредитується на рахунок
відповідного резерву збитків від знецінення у прибутку чи збитку за рік. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Адміністратор оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Адміністратор зменшує
балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від
його балансової
вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО
16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Адміністратор сторнує,
якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від
зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості
необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Недержавний пенсійних фонд має статус неприбуткової організації, отже не є платником податку на прибуток. Таким чином, доходи від
інвестиційної діяльності з активами НПФ (дивіденди по акціях, відсотки від депозитів та облігацій, тощо) звільняються від оподаткування, що
дозволяє розподіляти доходи фонду в повному обсязі між учасниками пропорційно сумі пенсійних внесків, а також реінвестувати ці кошти
більш ефективно. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
Фінансові активи, які в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю, являють собою фінансові інструменти, утримувані для
отримання договірних грошових потоків, за умови, що ці грошові потоки включають виключно виплати основної суми боргу та процентів.
Процентні доходи від цих фінансових активів включаються до фінансового доходу з використанням методу ефективної процентної ставки.
Будь-які прибутки або збитки, що виникають при припиненні визнання, відображаються безпосередньо у складі прибутку чи збитку в тому
періоді, в якому відбулося припинення визнання фінансового активу. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому
числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при
первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей окремого звіту про
фінансовий стан. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій в асоційовані підприємства |
Асоційоване підприємство – це суб’єкт господарювання, на який інвестор має суттєвий вплив. Для визначення справедливої вартості
фінансових активів Компанія застосовує методи, передбачені МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», зокрема, оцінки справедливої
вартості за допомогою ієрархії справедливої вартості, яка відображає значущість вхідних даних, використаних при складанні оцінок. Ієрархія
справедливої вартості має такі рівні:
а) ціни котирувань (некориговані) на активних ринках для ідентичних активів або зобов'язань (рівень 1);
б) вхідні дані, інші ніж ціни котирувань, що увійшли у рівень 1, які спостерігаються для активу або зобов'язання або прямо (тобто як ціни),
або опосередковано (тобто отримані на підставі цін) (рівень 2);
в) вхідні дані для активу чи зобов'язання, що не ґрунтуються на даних ринку, які можна спостерігати (неспостережні вхідні дані) (рівень 3).
Адміністратор докладає зусиль для максимального використання джерел, передбачених рівнем 1 та рівнем 2 і мінімізує застосування даних
рівня 3 (у разі відсутності відкритих даних з перших двох рівнів джерел). |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться
акції та паї (частки) господарських товариств.
Після первісного визнання Адміністратор оцінює їх за справедливою вартістю.
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на
основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на
користь протилежного, ринок, на якому Компанія зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за
відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних,
щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних
даних.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Адміністратор визначає справедливу вартість за
допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами
кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки
фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких
емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Фінансова оренда – це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив. Фонд як
орендатор на початку строку оренди визнає фінансову оренду як активи та зобов'язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості
орендованого майна на початок оренди або (якщо вони менші за справедливу вартість) за теперішньою вартістю мінімальних орендних
платежів. Мінімальні орендні платежі розподіляються між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зобов'язань. Фінансові
витрати розподіляються на кожен період таким чином, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов'язань.
Непередбачені орендні платежі відображаються як витрати в тих періодах, у яких вони були понесені. Політика нарахування амортизації на
орендовані активи, що амортизуються, узгоджена із стандартною політикою Фонда щодо подібних активів. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Компанія відносить депозити, дебіторську заборгованість.
Після первісного визнання Фонд оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.
Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Фонд використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі.
Фонд поділяє дебіторську заборгованість на поточну та довгострокову.
Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість відноситься до оборотних активів Фонду. Облік дебіторської заборгованості здійснюється в розрізі контрагентів та укладених з ними договорів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Фонд стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Якщо є об’єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів
Фонд оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
– 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
– очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Фонду за договором; і грошовими потоками, які Фонд очікує одержати на свою користь.
Станом на кожну звітну дату Фонд оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Фонд замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Компанія порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання.
Фонд може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Фонд оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
Резерв на покриття збитків від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву на покриття збитків від зменшення корисності відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними – на основі групової оцінки. Фактори, які Фонд розглядає при визначенні того, чи є у нього об’єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні.
У своїй роботі Компанія застосовує для оцінювання очікуваних кредитних збитків практичні прийоми, що відповідають принципам, наведеним у пункті 5.5.17 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Залежно від ситуації керівництво Фонд використовує для оцінювання 12-місячних очікуваних кредитних збитків або очікуваних кредитних збитків за весь строк дії за фінансовими активами свій власний досвід кредитних збитків за торговельною дебіторською заборгованістю.
Для оцінювання кредитних збитків за депозитами Фонд використовує диверсифікацію за строками розміщення депозитів, рейтингом банків за ступенем надійності, отриману з відкритих джерел, інформацію щодо банківської установи, опубліковану на сайті Національного банку України, рейтингових агентств:
– при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBB та банки, що мають прогноз «стабільний», що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 6 місяців – розмір збитку складає – «0%», від 6 місяців до 1 року – «1%», більше 1 року – «2%» від суми розміщення;
– при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від «5%» до «15%» в залежності від розміру ризику. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Фонд має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує
ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі
економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо перекласифікації фінансових інструментів |
Адміністратор здійснює рекласифікацію фінансових активів тоді й лише тоді, коли вона змінює свою бізнес-модель управління фінансовими
активами.
Адміністратор застосовує рекласифікацію перспективно з дати рекласифікації та не перераховує жодні раніше визнані прибутки, збитки або
відсоток.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток до категорії тих, що
оцінюються за амортизованою собівартістю, його справедлива вартість визначається на дату рекласифікації та стає його новою валовою
балансовою вартістю.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за амортизованою собівартістю до категорії тих, що оцінюються за справедливою
вартістю через прибуток або збиток, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-який прибуток або збиток, що
виник із різниці між попередньою амортизованою собівартістю фінансового активу та його справедливою вартістю, визнається в прибутку
або збитку.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за амортизованою собівартістю до категорії тих, що оцінюються за справедливою
вартістю через інший сукупний дохід, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-який прибуток або збиток,
що виник із різниці між попередньою амортизованою собівартістю фінансового активу та його справедливою вартістю, визнається в іншому
сукупному доході.
У разі рекласифікації фінансового активу, що оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід в категорію тих, що
оцінюються за амортизованою собівартістю фінансовий актив рекласифіковується за своєю справедливою вартістю станом на дату
рекласифікації.
Адміністратор не рекласифікує похідний інструмент з категорії інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю, зміни якої
відображаються у складі прибутку або збитку», протягом періоду володіння ним або поки цей інструмент знаходиться в обігу. |
| Опис облікової політики щодо визнання у прибутку або збитку різниці між справедливою вартістю на момент первісного визнання та ціною операції |
Прибуток або збиток за фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку
або збитку, за винятком випадків, коли він є інвестицією в інструмент капіталу і Адміністратор вирішив скористатися можливістю подавати
прибутки і збитки за таким інструментом в іншому сукупному доході. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
а) Фонд передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;
б) Фонд передав покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів;
в) за Фондом не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний
контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
г) суму доходу можна достовірно оцінити;
д) ймовірно, що до Фонду надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
та
е) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити. |
| Опис облікової політики щодо обмежених грошових коштів та їх еквівалентів |
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській
установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про
ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість
відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
Фонд не складає звіт за сегментами. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Фонд стає стороною за договором та, внаслідок цього, набуває юридичне
зобов’язання щодо сплати грошових коштів.
Під поточними зобов’язаннями мається на увазі обов’язок Фонду передати економічний ресурс внаслідок минулих подій. При цьому
управлінський персонал Компанії не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців
після звітного періоду.
Довгострокові зобов’язання – зобов’язання Фонду, строк погашення яких більший ніж 12 місяців.
До поточних зобов’язань, при умові їх відповідності критеріям визнання, як правило, відносяться:- поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;- поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;- поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;- інші поточні зобов'язання, в тому числі зобов’язання по поверненню коштів гарантійного забезпечення учасникам строкового ринку за їх
вимогою.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотку Адміністратор первісно оцінює за сумою договору або рахунка
фактури.
Кредиторська заборгованість обліковується згідно із вищевикладеними принципами за амортизованою собівартістю із застосуванням методу
ефективної ставки відсотка. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Компанія відносить депозити, дебіторську заборгованість.
Після первісного визнання Фонд оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.
Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Фонд використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі.
Фонд поділяє дебіторську заборгованість на поточну та довгострокову.
Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість відноситься до оборотних активів Фонду. Облік дебіторської заборгованості здійснюється в розрізі контрагентів та укладених з ними договорів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Фонд стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Якщо є об’єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів
Фонд оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
– 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
– очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Фонду за договором; і грошовими потоками, які Фонд очікує одержати на свою користь.
Станом на кожну звітну дату Фонд оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Фонд замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Компанія порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання.
Фонд може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Фонд оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
Резерв на покриття збитків від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву на покриття збитків від зменшення корисності відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними – на основі групової оцінки. Фактори, які Фонд розглядає при визначенні того, чи є у нього об’єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні.
У своїй роботі Компанія застосовує для оцінювання очікуваних кредитних збитків практичні прийоми, що відповідають принципам, наведеним у пункті 5.5.17 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Залежно від ситуації керівництво Фонд використовує для оцінювання 12-місячних очікуваних кредитних збитків або очікуваних кредитних збитків за весь строк дії за фінансовими активами свій власний досвід кредитних збитків за торговельною дебіторською заборгованістю.
Для оцінювання кредитних збитків за депозитами Фонд використовує диверсифікацію за строками розміщення депозитів, рейтингом банків за ступенем надійності, отриману з відкритих джерел, інформацію щодо банківської установи, опубліковану на сайті Національного банку України, рейтингових агентств:
– при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBB та банки, що мають прогноз «стабільний», що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 6 місяців – розмір збитку складає – «0%», від 6 місяців до 1 року – «1%», більше 1 року – «2%» від суми розміщення;
– при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від «5%» до «15%» в залежності від розміру ризику. |
| Опис облікової політики щодо операцій з частками участі, що не забезпечують контролю |
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на
основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на
користь протилежного, ринок, на якому Адміністратор зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за
відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних,
щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних
даних.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Адміністратор визначає справедливу вартість за
допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами
кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки
фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких
емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.
Для визначення справедливої вартості фінансових активів (часток у статутному капіталі підприємств) Компанія із 01 січня 2019 року
застосовує такі методи оцінки вартості: ринковий, витратний та дохідний підхід.
Прийнятним є один метод оцінки вартості (наприклад, при оцінці актива з використанням цін котирування на активному ринку для
ідентичних активів). У випадках, коли відкритих цін немає, суб’єкт господарювання оцінює справедливу вартість зобов’язання або
інструменту капіталу за допомогою інших методів оцінки.
Визначення справедливої вартості виконується станом на кінець звітного періоду – календарного року, півріччя або кварталу. На відповідну
дату (дату визначення справедливої вартості, або дату оцінки) збираються необхідні вхідні дані.
В якості вхідних даних використовується наступна інформація:
баланс (форма № 1) підприємства – суб’єкта господарювання, інструмент власного капіталу якого оцінюється, станом на дату визначення
справедливої вартості – кінець відповідного звітного періоду;
звіт про фінансові результати (форма № 2) підприємства– суб’єкта господарювання, інструмент власного капіталу якого оцінюється, за три
повних звітних періоди (роки), що передують даті визначення справедливої вартості, та ще додатково за відповідний квартал (півріччя), якщо
дата визначення справедливої вартості не співпадає з кінцем календарного року;
прогнозний рівень зміни індексу споживчих цін в Україні на дату на найближчі п’ять років за даними Economist Intelligence Unit
(загальнодоступне посилання http://viewswire.eiu.com/index.asp, Country/Region: Ukraine) на дату визначення справедливої вартості, надалі
ViewsWire EIU;
«вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту)» за даними НБУ (загальнодоступне
посилання: https://bank.gov.ua/files/Procentlastb_KR.xls;
дані суб’єкта господарювання щодо того, наскільки статутний капітал суб’єкта господарювання, інструмент власного капіталу якого
оцінюється, було на дату визначення справедливої вартості сформовано повністю (тобто, чи не є на вказану дату якась частка статутного
капіталу несплаченою або тимчасово вилученою). |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Сторони, як правило, вважаються пов'язаними, якщо вони знаходяться під спільним контролем або одна зі сторін має можливість
контролювати іншу сторони або може мати значний вплив на рішення, які вона приймає з питань фінансово-господарської діяльності, або
здійснювати над нею спільний контроль. При розгляді взаємовідносин із кожною з можливих пов'язаних сторін до уваги береться
економічний зміст таких взаємовідносин, а не лише їхня юридична форма.
До пов'язаних сторін або операцій з пов'язаними сторонами належать:
• підприємства, які прямо або опосередковано контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем
разом з Фондом;
• асоційовані компанії;
• спільні підприємства, у яких Фонд є контролюючим учасником;
• члени провідного управлінського персоналу Фонду;
• близькі родичі особи, зазначеної вище;
• компанії, що контролюють Фонд, або здійснюють суттєвий вплив, або мають суттєвий відсоток голосів у Фонді;
• програми виплат по закінченні трудової діяльності працівників Фонду або будь-якого іншого суб'єкта господарювання, який є пов'язаною
стороною Фонду.
У ході своєї звичайної діяльності Фонд проводить операції з пов’язаними сторонами. Відповідно до МСФЗ 9, фінансові інструменти повинні
первісно відображатися за справедливою вартістю. За відсутності активного ринку для таких операцій для того, щоб визначити, чи
здійснювались операції за ринковими чи неринковими процентними ставками, використовуються професійні судження. |